1. Невідповідність психологічного й хронологічного віку. Дитині може бути й чотири роки, а за рівнем розвитку самостійності вона ще не переросла період повної психологічної залежності від матері.
2. Надмірна чутливість нервової системи дитини, що зумовлює вразливість, хворобливі реакції на будь-які невизначені ситуації. Часто ці реакції набувають психосоматичного характеру: дитина погано себе почуває, починає часто хворіти.
3. Ускладненість здатності дитини змінювати звичний ритм і спосіб життя. Підготовку до дитячого садка таких дітей варто розпочинати заздалегідь: ходити «в гості» до групи на кілька годин, знайомитися з дітками тощо. До того ж, таким дітям не рекомендується без особливої потреби змінювати групу або вихователя.
5. Неврахування дорослими егоцентричної пізнавальної позиції малюка, яка зумовлює високу навіюваність дошкільника. Так само як дитина приписує свої думки іншим, вона може «заряджатися» чужими оцінками, ставленнями, почуттями. Якщо батьки тривожаться через ходіння до дитсадка, дитина перейматиме їхній стан.
6. Ігнорування потреби в любові дитини. У дошкільника вона має свою специфіку: «мене люблять, якщо я хороший». І садочок дитина може полюбити лише тоді, коли її вважають там хорошою. А якщо нею не задоволені, роблять зауваження, то значить «не люблять». До того ж, критика зовсім не спонукає дитину виправитися, адже через вікові особливості свого мислення дошкільник ще не здатний її проаналізувати і сприймає цілісно.
